Svědectví

ще 13 лютого, я була абсолютно щаслива.
я зустрічала дорогих мені людей у моєму улюбленому місті. місті Харкові.
тоді я подумала, що моя сім’я ніколи не була заможньою, але тоді я відчувала себе найбагатшою людиною у світі.
теперь я розумію чому, бо у мене було все.
у мене був дім, друзі, кохання, робота, учні, вільний час, захоплення та подорожі.
і в один момент це все зникло.
цей момент настав, коли Росія пішла війною на мою країну. 24 лютого.
я казала, що не поїду з Харкова, поки в мене є дім.
а зараз я не знаю, чи є він в мене досі.
я боюся читати новини, щоб не зустріти там статтю про бомбу, яка в цей раз влучила в мій дім.
майже всі мої друзі поїхали, будинок, де була моя студія підірвали, університет стоїть без вікон.
а що тоді дім?
це поняття не вкладається в стіни квартири.
єдине багатство, яке в мене лишилося, це люди.
особливо гостро я зрозуміла це, коли все моє життя вклалося в одну сумку. мені пощастило, я мала час зібрати її та покласти речі, які будуть потрібні.
я продовжую повторювати, що з чим мені повезло в житті - так це друзі.
і судячи з того як нас зустріли, мені продовжує вести.
цим постом, я просто хотіла сказати де я і що зі мною.
я у Празі вже другий тиждень, забрала маму, отримала можливість продовжити навчання в чудовому HAMU, кажуть, що мене навчає найкраща викладач на факультеті (ніби раніше було інакше), почала потрохи знову співати і слухати музику.
плачу кожного разу, коли бачу з яким добром та співчуттям ставляться тут до українців і як нам допомагють.
радію зустрічам з рідними, яких виявилося тут досить багато.
я в безпеці, мої рідні теж, будинок вцілів (у будь якому випадку поки що), нам надали чудове житло тут, в Празі.
напевно, все добре, наскільки це може бути.
навіть склала список місць, які хотіла б відвідати та що хотіла б тут зробити, але не знаю, коли наважуся.
я досі не знаю, чи можу я жити нормальним життям, коли мої знайомі вже звикли до звуків вибухів, коли кожного дня помирають люди, найжахливіше, коли помирають ті, кого я знала особисто.
я досі думаю, а чи не зрадила я сама собі, коли поїхала.
і молюся, що колись я прокинуся і прочитаю в новинах, що війна скінчилася.
що я зможу іхати розгрібати завали свого офісу, готуватися до нових концертів, грати на старому роялі в 39му класі, який я дуже сподіваюся виживе, і обіймати людей, які залишилися вдома.
p. s.
по дорозі сюди мене спитали, звідки я. я сказала, що з Харкова.
- страшно у Харкові
- страшно
ця війна навчила мене зізнаватися к моїх страхах.
так от, мій страх, що я не повернуся додому.

Dear .................,
Thank you for your support, we appreciate it very much.
My name is .............., I am a 4th-year student of the Opera Department at Kharkiv National University of Arts. I am supposed to get my bachelor's this June. I am a spinto soprano, if you need I have some recordings.
I do consider my relocation now. Actually, there are two of us me and my groupmate ...................
We are going to leave Kharkiv on the xxxxxx for Lviv, so approximately on the xxxxxx, in the evening we can be next to the border.
I contacted Maryana Kozal from Theatre Department through Instagram, she also knows some details.
Also, I have a question, I live here, in Kharkiv with my mother, is it possible to take her with me, at least for the first time?
What makes it worst, she is blind and I am afraid to leave her here alone. But I do not know will we survive if we stay.
Speaking about my study plans, the best option for me is to continue my studies and at the same time, I can do some assistantship or internship to be able to help and earn some money to live and just to be helpful there.
I speak English, Ukrainian, and Russian. A bit of Italian and Polish.
My groupmate's English is enough to communicate easily, also Ukrainian, and Russian and a bit of Italian. Her plans are the same.
Hope I will have the Internet connection within those days.

Dear ............................,
The I. K. Karpenko-Kary Kyiv National Theatre, Cinema and Television University offers you sincere thanks for your support and solidarity!
The students and the staff have everything they need for the time being. You and your colleagues are the intellectual elite of your respective countries. The governments and the people of countries worldwide listen to you and respect your opinion. In the 21st century in Europe students have been hiding in bomb shelters from the air threat of the Russian army. Sirens go off in Kyiv and explosions can be heard. An inhumane crime is being committed against the Ukrainians!
The crime against the reason, the dignity and development of the whole Europe and the world. We plead with you to employ your authority and influence and call for this horror and abuse of those who seek development and democracy, who want to live in an open world, the world of harmony, science and humanity, to end!

Dear University Administration
my name is ................, I am a student of the National Academy of Fine Arts in Kyiv, Ukraine. I am currently in my second year, third semester. Faculty: fine arts, specialty: theater and film artist
Due to the martial law in my country and the emergency situation in my city of Kyiv, my studies were suspended by the administration of the Academy.
I was informed that there is an opportunity to study at your university in Prague in the specialty: scenography or something related and similar to my specialty. How realistic is this and what are the options? How to find out exactly the latest information about studying at your university for Ukrainian refugees?
Thanks in advance for your reply!
Best regards................

Dear colleges,
My name is ............., I am a student at the Kharkiv National University of Arts, finishing my bachelor's as an opera singer.
I saw an e-mail you sent to us and really appreciate your help. Now we are at home and sincerely hope this terrible war will end soon. But I would like to know in case the situation gets worse сan I count on continuing my studies with you?
Maybe the next year, it is so hard to make any predictions.
Thank you in advance.
Sincerely yours..............

Congratulations!
 My name is ................. and I am a student of Ivan Franko National University of Lviv.  I study at the Faculty of Culture and Arts, majoring in "Actor of Drama Theater and Cinema", is the head of the Trade Union of students of the faculty and an active public figure.  Now we have a war in the country, as the administration of the faculty does not communicate with us, so I and my colleagues decided to do everything themselves.  During the war, we set up a bomb shelter, made seats there, collected food, medicine, water, and other things necessary for a normal stay in the shelter.  Thanks to caring students, I collected about 7,000 hryvnias for the needs of students in the dormitory.  We weave nets, gather volunteers, cook dinner for everyone and provide everything we can.  My father is a miner and my mother is a nurse.  They have not received a salary for several months, and today, February 28, 2022, I learned that my scholarship was taken away from me and given to another student.
 Since my family has no income, and the last thing I had (my scholarship) was taken away from me, I ask you to do so.  Not as a student, as an actor, or as a defender of your country, but as an ordinary person: could you give me a scholarship so that I could provide myself with everything I need.  I would have received a scholarship, but unfortunately, it was taken away from me.
Thank you in advance to the Czech people for their help and cooperation.Glory to Ukraine!  Glory to heroes!
Sincerely, .........................., a student of the Ivan Franko National University of Lviv, Faculty of Culture and Arts, actor and chairman of the Trade Union of Students of the Faculty. P. S. I apologize for spelling mistakes / Вітаю! Мене звати ............... і я студент Львівського національного університету імені Івана Франка. Навчаюсь на факультеті культури і мистецтв на спеціальності "Актор драматичного театру та кіно" ,  є головою Профбюро студентів факультету і активним громадським діячем.  Зараз у нас в країні війна, так як адміністрація факультету ніяк з нами не комунікує, то я і мої колеги вирішили самі все робити. В час війни ми облаштували бомбосховище, зробили там сидячв місця,  зібрали їжу,  медикаменти,  воду,  і інші необхідні речі для нормального перебування в укритті. Я,  завдяки небайдужим студентам зібрав близько 7 тисяч гривень для потреб студентів у гуртожитку. Ми плетемо сітки, збираємо волонтерів,  готуємо на них всіх обід і забезпечуємо усім,  чим можемо.  Мій батько шахтар,  а мама медсестра. Вони не отримують зарплатні вже кілька місяців,  а сьогодні 28.02.2022 я дізнався,  що у мене забрали мою стипендію і надали іншому студенту. Так як моя сім'я немає доходу,  а останнє,  що було(моя стипендія)  у мене забрали,  то я з просьбою звертаюся до вас. Не як студент,  як актор,  чи як захисник своєї держави,  а як звичана людина: чи не могли б ви мені надати стипендію для того,  щоб я міг мінімально забезпечити себе усім необхідним. Стипендія б мені знаходилась,  але на жаль,  у мене її відібрали. Наперед дякую чеському народу за допомогу і співпрацю. Слава Україні! Героям слава!
З повагою, студент Львівського національного університету імені Івана Франка,  факультету культури і мистецтва,  актора та голови Профбюро студентів факультету.....................
P. S.  Дуже перепрошую за орфографічні помилки.

Hi! We received your letter. Thank you for your support and being on our side. It’s important for that other people know that russia has started a war with Ukraine and they kill our civilians. We hope  that your russian classmates understand what’s really going on here along with you and all the world.
We have enough amount of humanitarian help. But we are lack of army equipment, it’s unreal to buy it and get it here, even having money for them. Because factories don’t have time to produce helmets, bulletproof vests, radio transmitters, ankle boots and etc.
We would be happy if you could help with this issue.
Thanks again.
Sincerely,
Your colleagues from Lviv National Music Academy
--
Thanks a lot! :)

 


.